«Називали “бойовим зв’язківцем”»: 20-річний захисник Максим Гайша в інтерв’ю Суспільне Вінниця
До повномасштабного вторгнення вчився, працював і подорожував на велосипеді Україною. В 19 років добровольцем пішов на фронт. Під час евакуації пораненого, в їх групу влучив російський FPV-дрон — втратив обидві ноги. Про поранення, контрнаступ та бої за українську землю Максим Гайша розповів у інтерв’ю Суспільне Вінниця. Такі інтерв’ю кореспонденти Суспільного записують для всеукраїнського проєкту «Суспільне. Спротив» та ютуб-каналів філій, щоб зберегти свідчення захисників і розповісти про боротьбу на лінії фронту. Читати інтерв’ю можна на сайті Суспільне Новини.
Фото Максима Гайші
Читайте також: «Суспільне. Студія» — оновлений всеукраїнський щоденний інформаційний проєкт Суспільного
Навіть сьогодні, коли став 20-річним пенсіонером через втрату ніг на війні, Максим своїм найбільшим досягненням вважає те, що йому вдалось потрапити в армію.
«На фронт я пішов після року повномасштабної війни, бо хотів саме на контракт йти. Друг сказав, що тепер контракт можна підписувати з 18 років з дозволу батьків. Я пішов у військкомат. Після двох місяців навчання мене відправили до 23 бригади, попав у перший батальйон. Вчився на навідника БМ-21 ”Град” і вже там на місці я зрозумів, що немає в цій бригаді такої машини. Мій командир спитав, хто “шарить” у комп’ютерах. Мені дуже пощастило, що мене забрав той командир», — згадує захисник.
У армії Максим служив на посаді механіка-радіотелефоніста. В його обов’язки входило: налаштування зв’язку, прошивка радіостанцій, коригування прошивок, робити деякі рації на одній частоті, деякі на іншій, щоб була взаємодія з іншими батальйонами. Але були й нагальні потреби, які можна було закрити тільки перебуваючи на лінії зіткнення. Згадує один із днів, коли попав на лінію вогню: «Натикався на багато бригад. ТРОшники були в шоці, адже виявилося, що я тинявся по лінії, яка прострілюється. Я ж спокійно йду, з рюкзачком. Вони спитали, що я тут роблю. Я показав їм карту, що мені треба звідти — туди, назад. Мене там називали “бойовим зв’язківцем”, бо з-поміж 15 зв’язківців я був одним, хто шастав там, там. Я користь приносив».
Не відмовлявся воїн доставляти їжу і воду своїм побратимам, якщо отримував такий наказ. У боях за Роботине оборонець отримав поранення: втратив дві кінцівки. Його з побратимами атакував російський дрон, коли вони виносили з поля бою пораненого: «Цим дроном танк підривають. Уявляєте, що з людьми відбувалося? Трьох, які були позаду, їх відразу змило разом з трьохсотим. Тих, був попереду, ударною хвилею відштовхнуло. Мені відірвало ноги. Моєму товаришу теж. Мені було дуже боляче. Я почав кричати: “Турнікет! Допоможіть! Я помираю!”. Троє хлопців, які були поруч, швидко підбігли, наклали турнікети і звалили в окоп, бо боялися, що їх підірвуть. Я не в окопі, а просто на полі лежу без ніг. Дуже боляче було. На той час я хотів застрелитися».
Під час лікування і реабілітації Максим працював з психологом, тепер може мріяти про майбутнє.
«Так сталося, що я вижив. Можливо, у Бога на мене є інші плани. Я не шкодую того часу, що я там провів. У армії подобалося. На фронті — теж», — розповідає воїн.
Про біль і втрати, про близьких людей і думки про життя в тилу та протезування — дивіться у відео.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Нагадаємо, телеефір Суспільне Вінниця можна дивитись і онлайн. Оперативні новини від Суспільне Вінниця — на сайті Суспільне | Новини та у соцмережах: