Нову рубрику проєкту «Мистецький простір» готує команда Українського Радіо Вінниці. У циклі програм «Культурний фронт» авторка Ольга Зайцева розповідає про культуру в умовах війни, можливості для творчості й підтримки та запрошує до розмови митців Вінниччини.
«Може, хтось вважатиме недоречним говорити про творчість у той час, коли в Україні гинуть люди, 一 говорить редакторка Українського Радіо Вінниці Ольга Зайцева, 一 але не забуваймо про те, що у лавах нашої армії воюють і, на жаль, гинуть поети, музиканти, актори. Хай їм буде спокійніше, бо ми тримаємо їхню справу до їх повернення».
Гостею першої програми стала керівниця літературно-драматургічної частини Вінницького академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Садовського Світлана Фіцайло. Вона розповіла про те, як колектив театру волонтерить, проводить репетиції і виступає для переселенців.
«Щодня ми є в театрі. Ми розуміємо, що перемога обов’язково прийде і ми повернемось, бо мистецтво рятує, воно здатне відігріти душі всіх: і тих, хто брав участь у бойових діях, хто був під обстрілом, і тих, хто був на відстані, але продовжував приймати переселенців, готувати їжу, писати листи, говорити добрі слова або просто пригорнути кожного. Ми всі обпалені війною. Ми розуміємо, що час прийде і ми все ж повернемось до театру, вистав, зустрічей з глядачами. І кожен із нас переконаний, що буде іншим, бо ми всі зазнали величезного горя, 一 каже Світлана Фіцайло. 一 Ми віримо в те, що людям захочеться прийти до театру».
Читайте також: Історії втрат і пошуків можливостей: проєкт «Жити далі» від Українського Радіо Вінниці
Поетеса Вероніка Ганай зізнається, що їй досі не вдається повірити в те, що це відбувається насправді: «Мені досі здається, що це якийсь фільм, що це щось те, що не може бути насправді в цивілізованому, в прогресивному, в красивому ХХІ столітті».
Її переживання і емоції виливаються у вірші.
Присвячується українським синам
Ма...
Ма, не дивися, будь ласка, сьогодні новини...
І світлин в соцмережах ти теж не дивись...
Там на триста смертей одна домовина...
Там весь жах неземний страшним чином явивсь...
А я знов годував ту бездомну кішку.
Так зріднився вже з нею. Додому візьму її...
Ма, як думаєш, а чи міг би я бути іншим?
Безсердечним, безжальним я б бути міг?
Ма, чи міг би я йти по жорстокій стежці?
Чи могли б мої руки по лікоть бути в крові?
Чи б стискалось твоє материнське серце?
Чи могло б це вміститись в твоїй голові?
Ма, скажи, ти сама б себе поважала,
Якби син виріс вбивцею-ґвалтівником?
Чи раділа б ти, ма, якби знала,
Що за серце у мене граніту шматок?
Матері тих синів можуть зватися "мама"?
Словом, зітканим з світла, любові і віри...
Ма, я руки твої цілуватиму безперестанно,
Що Людиною виростила мене, а не звіром...
«Оскільки ми говоримо про мистецтво, мені здається, що це випробування, яке впало на наші українські плечі, повинно нам ще й щось пояснити. З погляду, що в нас є українська музика 一 і її має бути значно більше. Що в нас є українська поезія 一 і її має бути значно більше. І не просто має бути 一 вона має читатись, вивчатись, цінуватись… Що у нас є українське художнє мистецтво, яке можна прийти побачити, відчути. Що у нас є українські фільми, які можна дивитися, підтримувати, коментувати. Що є українські книги. Ті, в яких є історія, їх читати важко, але їх читати треба… От коли ми почнемо цінувати своє, на щось інше може і не залишитись часу. Після нашої перемоги ми станемо тією нацією, яка буде вражати весь світ розмаїттям і прекрасністю українського мистецтва», 一 розмірковує Вероніка Ганай.
Усі програми циклу «Культурний фронт» можна також слухати і у подкастах Суспільне Вінниця.
Українське Радіо Вінниці в області слухайте онлайн, на частотах FM і УКХ:
Загалом Українське Радіо доступне в мобільному застосунку suspilne.radio та на сайті ukr.radio і в мобільному застосунку «Дія».