Життя після трансплантації : вінничанка Катерина Кравець живе з донорським серцем

«Йди за своєю мрією». У те, що мрії здійснюються — Катерина Кравець повірила, коли у Мінську їй пересадили серце. Дівчині - 23. Останні 2,5 роки вона живе з «новим» серцем.

Каблучку з надписом «Йди за своєю мрією» купила після трансплантації. Тепер вона для Каті служить оберегом. Дівчина родом із села Чернятка Бершадського району. Батько покинув сім’ю, мама померла, коли тій було п’ять (від такої ж хвороби). Опікуном став дідусь. Прогресувати хвороба почала, коли Катя пішла навчатися до коледжу.

- Пригадую, перший приступ. Пішла до лікарні то в одне відділення, то в інше. Мене ніхто не хотів брати. Казали, ми не довеземо до реанімації. Я й пішла з лікарні. Але з кожним днем стан погіршувався. Задишка, тахікардія, перебої у роботі серця. Направили в дитячу обласну — там сказали — переростеш.... Згодом потрапила до Пироговки. Організм крапельниць не сприймав, мене кидало то в жар, то в холод. Я задихалася... … - каже Катя.

З Вінниці Катю направили до Києва в Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. Амосова. У травні 2017-го дівчину поставили у чергу на трансплантацію. У списку вона була 147. А оскільки Катя — сирота, до того ж стан її був критичний, у лютому її викликали на трансплантацію до Мінська, поза чергою. Операцію, а це 120 тисяч гривень, оплатила держава в рамках програми лікування важкохворих за кордоном.

Зараз Катя навчається на 3-му курсі вінницького медколеджу ім. Заболотного. Мріє стати кардіологом. Займається спортом, полюбляє каву, не їсть грейпфрут, він має речовини, які сприяють відторгненню донорського органу та 8 разів на добу п’є ліки.

Після трансплантації Катя святкує два Дні народження — 8-го листопада, коли народилася, і 1-го березня — коли пересадили серце. Тоді, говорить, народилася вдруге.

І... мріє переїхати до Мінська, бо туди, каже, кличе серце....