«Суспільний мовник є своєрідним брендом незаангажованості», – Ельвіра Бондаренко, ведуча і журналістка «Теми дня» на UA: ВІННИЦЯ

«Суспільний мовник є своєрідним брендом незаангажованості», – Ельвіра Бондаренко, ведуча і журналістка «Теми дня» на UA: ВІННИЦЯ

24 чер. 2020

На початку 2018 на телеканалі UA: ВІННИЦЯ з’явилась щоденна програма вечірнього прайму у будні – «Тема дня». Сьогодні в цьому суспільно-політичному проєкті працюють Олександр Василишин, Ельвіра Бондаренко та Ірися Герцун. «Тема дня» стала для Ельвіри першими ефірами наживо, зараз у її арсеналі більше сотні випусків програм. Ми розпитали її про журналістський досвід і особливості роботи на регіональній філії Суспільного.

Коли зявилось телебачення у житті Ельвіри Бондаренко?

— На телебачення я прийшла одразу після закінчення університету, через кілька днів після захисту дипломної роботи. У деталях пам’ятаю свій перший знімальний день — 2008 рік, повінь у Могилеві-Подільському. Підтоплені будинки, залиті водою вулиці, евакуація людей — справжнє стихійне лихо. Тоді я зрозуміла всю важливість, універсальність і навіть небезпечність професії журналіста. Майже 10 років пропрацювала у редакції новин. З початком становлення Суспільного, долучилась до роботи у команді суспільно-політичних програм, тоді й з’явилася в ефірі філії «Тема дня».

Чого довелось навчитися у роботі над Темою дня?

— «Тема дня» навчила працювати у команді. Ми всі різні, але працюємо оперативно та злагоджено, на результат. Також я навчилася знаходити точки перетину: поясню, найменша пауза — глядач перемикає, відсутність візуалізації того, про що говоримо — стає нецікаво, одноманітні питання — інтерв’ю змарноване. Тому звести усіх в ефірі та знайти точки перетину — це для мене виклик у кожній програмі.

У чому завдання «Теми дня»?

— Доступно розповідати про складне. Точно, зрозуміло і вичерпно описувати подію. Без зайвих фарб і емоцій, як каже моя бабця, — «відокремити зерно від полови». У цьому й відповідальність нашої команди «Теми дня». Ми працюємо у форматі класичного студійного інтерв’ю. Запрошений експерт та коментарі всіх дотичних сторін дозволяють максимально збалансовано проговорити проблему та шляхи її розв’язання. А ще це робота у прямому ефірі. Це дає можливість глядачеві бути безпосереднім учасником діалогу в студії, поставити запитання будь-якому чиновнику й отримати зворотний зв’язок.

А як ви тримаєте зв’язок з аудиторією, відстежуєте відгук глядачів?

— Крім дзвінків у студію, глядачі пишуть свої думки та враження у коментарях під відео у соцмережах, поширюють програми та запрошують до спільного перегляду друзів. Готуючись до ефірів, часто проводимо опитування на офіційній фейсбук-сторінці Суспільного Вінниці. Потім, озвучуємо ці відповіді у випуску.

Пам’ятаєте найбільш резонансні програми? Вони стали поштовхом до змін?

— Згадується ефір, коли регіон та вінничани опинилися на межі хлорного колапсу. Єдине підприємство, що забезпечує рідким хлором дві третини водоканалів України, зокрема і “Вінницяводоканал”, зупинило свою роботу. Виникла загроза неможливості очищення та дезінфекції води для побутових споживачів Вінниці.

— У ще одному ефірі нам вдалося привернути увагу профільних служб до ситуації, що склалася навколо турклубу «Меркурій». Прокуратура Вінницької області подала позов до суду в інтересах Фонду державного майна України, проти туристичного клубу «Меркурій» про виселення з приміщення, де він функціонує ще з кінця 70-х років минулого століття. Тоді туристам-ентузіастам вдалося відстояти приміщення.

— Ще була «Тема дня» про руйнування палацу графа Шереметьєва у селі Тиманівка Тульчинського району. Тиманівська садиба, яка побудована майже два століття тому та має статус пам’ятки архітектури і містобудування місцевого значення, перетворюється на руїни. Після ефіру з ініціатором проєкту з порятунку палацу Шереметьєва, краєзнавцем Олександром Безбахом, вдалося привернути увагу небайдужих. Особисто отримувала дзвінки, де люди виявляли бажання долучитися до ініціативи порятунку палацу.

Чи завжди охоче йдуть у студію гості?

— Переважно охоче. Втім, за час існування проєктів «Тема дня» і «Звіти_наживо», із міським керівником нам так і не вдалося поспілкуватися. Інколи, навіть пресслужби установ та організацій у розмові відверто зізнаються, що на ефір ніхто не прийде, оскільки там не буде можливості відповідати на запитання, які вони звикли заздалегідь писати для ведучого. Попри це тішить той факт, що для багатьох суспільний мовник є своєрідним брендом незаангажованості. Заради цього йдуть до нас і на наших платформах воліють повідомляти ту чи іншу новину, ділитись ексклюзивом та інформацією, яка ще не звучала в інфопросторі регіону. Трохи змінив роботу студії карантин. Ми записуємо більше коментарів телефоном, а також пропонуємо долучатись до ефіру за допомогою скайпу.

Було таке, що гість не приходив, без попередження?

— На щастя, у моїй практиці такого ще не траплялося. Втім, я розумію, що колись матиму і такий досвід. Я цього не боюся.

Як співпрацюєте з діджитал-платформами?

— Ми робимо анонси програм для соцмереж. Від діджитальників залежить влучність цих анонсів, не достатньо вказати тему та гостя, треба «зачепити» увагу аудиторії. Це ж стосується і головних тез, які викладаємо по завершенні ефіру. Тут спільна робота —ми робимо програму, діджитал ширить її у соцмережах, а новинні сюжети стають початком наших нових ефірів. Від них відштовхуємося і вивчаємо ситуацію, досліджуємо у «Темі дня».

Що для вас означає бути журналістом Суспільного?

— Для мене це можливість розкривати цікаві теми й ділитися ними з жителями регіону. Виокремлювати важливе, не наголошувати на пустопорожньому, інформувати та не замовчувати. А ще — це мотивація щоразу підніматися на сходинку вище. Журналіст повинен постійно бути у пошуку та навчатися, розвиватись, дізнаватися нове і нове, щодня, під час підготовки до кожного ефіру і поза ним.