«Цей проєкт народив у мені почуття вдячності та шани», — Віта Приймак про «Покоління. Паралелі»
28 листопада в ефірі регіональних Суспільних телеканалів, зокрема UA: ВІННИЦЯ, вийшла фінальна серія проєкту «Покоління. Паралелі». Всього глядачі побачили 12 серій історичних досліджень і роздумів про боротьбу за незалежність України впродовж більш ніж 100 років. Реалізувала проєкт для Суспільного Віта Приймак. З цією програмою вона перемогла у відкритому творчому відборі «Створюй з Суспільним» восени 2020 року. Ми розпитали у Віти Приймак, як відбувались зйомки проєкту.
Читайте також: UA: ВІННИЦЯ покаже історії-спогади людей, які пережили Голодомор у дитячому віці
Віто, з чим асоціюється проєкт «Покоління. Паралелі»?
— Для мене проєкт «Покоління. Паралелі» — це така історична пригода, мандрівка, коли ти можеш одночасно побувати у двох часових періодах, маєш можливість побачити, як українці 100 років тому і сьогодні виборюють незалежність власної держави. Маєш можливість провести власні паралелі, зрозуміти настрої та мотиви історичних та сучасних подій та осіб. Складати всі ці пазли у єдину картину для наших глядачів — надзвичайно цікава робота, бо тут ми з командою відчували себе ще й певною мірою Шерлоками.
Хто консультував Вас під час роботи над сценаріями серій?
— Для написання сценаріїв ми зверталися до праць дослідників, консультувалися з істориками та архівістами. На щастя, до нас дійшли й книги та спогади героїв сторічної давнини. Їхні матеріали ми використовували для прямої мови героїв наших програм, аби кожна сцена була максимально правдивою.
Як прописували і знімали сцени з реконстуркторами? Хто працював з вами над постановкою сцен?
— Зйомки сцен з реконструкцією були найцікавішим процесом. До безпосередніх зйомок ми займалися пошуками реквізитів для інтер’єру, облаштовували кімнати так, як це було 100 років тому, підбирали необхідний одяг. Реконструктори шили необхідні елементи одягу для кожної програми, адже знімали ми про події 1917-1947 років. Це різні періоди і вони вимагають відповідних одностроїв та антуражу. На знімальному майданчику всі працювали натхненно і кожен намагався зіграти так, аби це було невимушено, тому всі уявляли себе в тому історичному періоді і думали: «А як би той чи інший герой тут зробив чи сказав?». І відповідь на це питання ми знаходили майже миттєво. Скажу відверто, коли ти одягаєш сторічний однострій — стаєш іншою людиною і хочеш виправдати свій образ красивою грою. Так робили наші актори та реконструктори.
Хто працював над постановкою сцен з реконструкторами?
— Над постановкою сцен працювала ціла команда, адже ми знімали історичну реконструкцію, відповідно, потрібно було робити все так, як це було колись. Тому окрім режисера й оператора-постановника, на майданчику працювали історики та історичні реконструктори. Наприклад, коли ми знімали бої — без фахівця зі зброї було б неможливо це зробити. В одній з програм ми знімали сцени з кіньми — тут також запрошували фахівців, які консультували нас і допомагали втілити у життя прописані сцени.
Який герой циклу найбільше вразив творчу групу?
— Скажу відверто — вразив кожен герой. Хтось із акторів підкорив наші серця та глядачів надзвичайно схожою зовнішністю з історичним героєм, йдеться про образи Миколи Леонтовича та Якова Гандзюка; когось вразила життєва історія, зокрема йдеться про шлях молодого комсомольця Йосипа Позичанюка, який став націоналістом і провідним пропагандистом УПА або ж історія незламної жінки Марії Трейко-Бессарабенко; комусь сподобався запал героя, наприклад, молодого повстанського отамана Якова Шепеля; багатьох вразила програма про кохання на фронті. Скажу відверто, для ролі закоханих в нас було найбільше кандидатів. Згодом один актор пояснив мені цей ажіотаж, мовляв, всі хочуть грати те, чого їм не вистачає у житті. Ось така цікава думка. Узагальнюючи скажу, що кожна історія та постать — особлива і заслуговує ще не на одну екранізацію. Те ж саме можу сказати і про сучасних героїв проєкту. Кожен має власну історію, яка вражає. Особисто я, після кожного інтерв’ю ще мінімум тиждень ходила в роздумах про цю людину, про її розповідь і погляди.
Яка серія знімалася найдовше?
— Мабуть, найдовше ми знімали програму про Українську повстанську армію, зокрема про легендарного полковника Омеляна Грабця та сучасний добровольчий рух. Декілька днів ми знімали історичну реконструкцію, адже в нас були задіяні і повстанці, і радянська армія, і німецькі військові. Нам вдалося зняти масштабний бій, ми мали декілька локацій в області. А також їздили в містечко Коломия для ексклюзивного інтерв’ю з сином полковника Грабця — Любомиром Омеляновичем. Працювати над цим випуском було важче через масштаби зйомок, досліджень, організації процесу, але разом з тим — надзвичайно цікаво. Для нас це велика честь.
Якби Вас попросили рекомендувати одну серію для обов’язково перегляду — яка б це була серія?
— Я б рекомендувала подивитися всі серії. Історія наших предків варта уваги, досліджень та пошани.
Чого навчив проєкт?
— І я, і команда пройшли чималий шлях, тому досвід отримали також чималий: досвід роботи з історичними подіями, спілкування з сучасними героями — людьми, завдяки яким ми живі й можемо робити ці проєкти. З впевненістю можу сказати, що всі ми прокачали професійні скіли в сфері монтажу, режисури, зйомки, сценаристики, відповідальності та вміння організовувати процес. Цей проєкт народив у мені почуття вдячності та шани, і, звичайно — бажання сумлінно працювати задля незалежності України, так, як це робили і роблять нині герої наших програм.
Читайте також: До захисту відібрали 111 проєктів «Створюй із Суспільним», серед них 7 із Вінниці
Як працювалося з Суспільним?
— Ідею цього проєкту ми виношували близько трьох років, але розуміли, що це не комерційний продукт і навряд чи його підтримають українські телеканали, навіть, якщо зараз він є надзвичайно важливою зброєю в інформаційній боротьбі з ворогом. І коли ми побачили пітчинг на Суспільному з темою, якій відповідає наш проєкт — без роздумів подали заявку. Я щиро вдячна команді Суспільного, зокрема колегам з Вінниці, за цілодобову підтримку, консультації та допомогу. З такими людьми є бажання створювати якісний продукт для українців. Наразі Суспільне — це головний інформаційний простір України, який підтримує правду і бореться за цілісність нашої держави. Тому щиро дякую за позицію і бажаю успіхів та підтримки.
Нагадаємо, із 2019 року Суспільне мовлення проводить відкритий відбір творчих проєктів для трансляції на регіональних телеканалах — «Створюй із Суспільним». Це програма співпраці з Суспільним мовником для продакшенів на умовах аутсорсу. У серпні 2021 року стартувала нова хвиля відбору «Створюй із Суспільним —2022». Результати відбору оголосять у грудні.
Суспільне мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА й канали Суспільного радіо (Українське радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. У Вінницькій області — це телеканал UA: ВІННИЦЯ і Українське радіо Вінниця. Щомісяця Суспільне дивляться, слухають і читають понад 13 млн українців.
Оперативні новини регіону шукайте на діджитал-платформах:
Фото надані Вітою Приймак